Опис власного педагогічного досвіду
Щерби
Валентини Матвіївни
Формування загальнокультурної компетентності учнів
в умовах особистісно зорієнтованого навчання
української мови і літератури
Сучасне суспільство потребує творчих, діяльних,
обдарованих громадян, здатних до життєвого самовизначення. Школа покликана дати
людині не лише суму знань, умінь і навичок, а формувати в неї компетентність як
загальну здатність, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, отриманих завдяки
навчанню. Новітня філософія освіти спрямовує
навчально-виховний процес на формування духовного світу особистості,
утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенціальних можливостей та
здібностей учнів, забезпечення умов для їх життєвої самореалізації.
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ ДОСВІДУ
Саме про загальнокультурний розвиток учнів має дбати
учитель-словесник у першу чергу, зважаючи на тенденції реформування
шкільної освіти, відображені в нових документах –та Концепції літературної
освіти.
У Державному стандарті базової і
повної загальної середньої освіти ж визначено загальнокультурну компетентність
як здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової
культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного
суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські
цінності. Отже, сьогодні актуальним є питання формування загальнокультурної
компетентності учнів. Як же цього досягнути? Чи досить лише традиційних методів навчання? Очевидно,
ні. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти спрямовує
учителів на використання «особистісно
зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в
освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і
повної загальної середньої освіти». Тому
я обрала для самоосвітньої роботи науково-методичну проблемну тему «Формування загальнокультурної компетентності учнів в умовах
особистісно зорієнтованого навчання української мови і літератури».
Значущість і своєчасність проблеми формування
загальнокультурної компетентності сучасної молоді обумовлена відірваністю
молодого покоління від духовного коріння вітчизняної культури, забуттям і
втратою культурних традицій; незатребуваністю духовного потенціалу української
культури; непорозумінням дітей і дорослих, негативним ставленням підлітків до
традицій і цінностей «батьків».
Загальнокультурна компетентність стосується сфери
розвитку культури особистості у всіх її
аспектах, що передбачає розвиток особистості, який зумовлює місце учня в
суспільстві й навчально-виховному просторі.
Завдання:
-
Забезпечити умови для оволодіння
рідною мовою на високому рівні, формувати здатність учнів застосовувати навички
мовлення та відповідної мовної культури, активно використовувати рідну
мову, символіку та тексти, готовність і
вміння налагоджувати соціальний контакт на різних психологічних дистанціях.
-
Розвивати вміння
аналізувати й оцінювати найважливіші досягнення національної, європейської
та світової науки і культури, орієнтуватися
в культурному та духовному контекстах сучасного українського суспільства;
-
Розвивати загальну ерудицію,
широку обізнаність у довкіллі, вміння
застосовувати засоби й технології інтеркультурної взаємодії;
-
Формувати розумову культуру,
здатність застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на систему
індивідуальних, національних і загальнолюдських цінностей, для розроблення й
реалізації стратегій і моделей поведінки і кар’єри;
-
Сприяти опановуванню моделі
толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах
культурних, мовних, релігійних та інших відмінностей між народами,
різноманітності світу й людської цивілізації.
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОСВІДУ
Теоретичні основи проблеми загальнокультурної
компетентності учнів (без використання цього терміна) розглядалися в працях
класиків педагогіки А. Дістервега, В. Сухомлинського, К. Ушинського, в
педагогічній спадщині С. Гессена і Н. Крупської. Українські вчені Н. М. Бібік,
О. І. Локшина, О. В. Овчарук, О. І. Пометун, О. Я. Савченко серед ключових
компетентностей особистості називають загальнокультурну. Зокрема, Н. М.
Бібік зазначає: «Важливим складником суспільного життя та життя
особистості в будь-якому суспільстві є культура… Безперечно, рівень загальної
культури суспільства визначається рівнем культури особистостей,
які його утворюють, і навпаки. Тому для поступу українського
суспільства потрібне набуття молоддю культурної компетентності».
Спираючись
на дослідження В. Болгаріної, О. Пометун, С. Троянської
структуру загальнокультурної компетентності учнів можна представити у вигляді
взаємопов’язаних компонентів – емоційно-ціннісного, когнітивного,
операційно-поведінкового та особистісного.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
|
|
 |
|
Операційно-поведінковий компонент
компонент
|
|
|
|
|
 |
На мою думку, сформувати особистість можливо лише за
умови, коли центральною фігурою навчально-виховного процесу стане кожен окремий
учень як суб’єкт навчання. Cаме цьому сприяє особистісно зорієнтоване навчання.
Розробка теорії ОЗОН
розпочалася наприкінці ХХ століття, на сьогодні існують декілька концепцій як у
Росії, так і в Україні. Найбільш відомі: культурологічна концепція
Є. Бондаревської, особистісно орієнтована (особистісно розвивальна) освіта
В. Сєрикова, особистісно орієнтоване розвивальне навчання
І. Якиманської, практико-орієнтована концепція особистісно орієнтованого
освітнього процесу М. Кузнєцова, особистісно розвивальне навчання
Є. Шиянова та І. Котової, особистісно зорієнтоване навчання
М. Алексєєва, семестрово-блочно-залікова система С. Подмазіна. Серед вітчизняних варто відзначити також концепції І. Беха, Н. Бібік, М. Гузика, В. Рибалка, О. Савченко.
При організації навчально-виховного процесу за
особистісно зорієнтованою технологією
дотримуюсь також рекомендацій А.Фасолі, старшого наукового співробітника
лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки НАПН України, кандидата
педагогічних наук, який досліджуючи проблему особистісно зорієнтованого
навчання, запропонував алгоритм його впровадження, розробив побудовану на
принципах ОЗОН модель навчання української літератури в основній школі.
ВИСВІТЛЕННЯ ЗМІСТУ ДОСВІДУ ЯК СИСТЕМИ В ДІЇ
СКЛАДОВІ УРОКУ
Яким же чином
сформувати загальнокультурну компетентність особистості та підготувати
особистісно зорієнтований урок?
Намагаюсь будувати навчально-виховний процес на діяльнісній основі, щоб кожен учень активно
працював впродовж уроку, вчився самостійно здобувати знання і застосовувати
їх. Розумію, що дуже важливими є для
школярів в умовах особистісно зорієнтованого навчання навички цілевизначення, планування, організації,
рефлексії, оцінки, корекції. Тому
для їх формування виділяю певний час на кожному уроці. Коли учні знатимуть,
чого вони хочуть досягнути, тоді процес здобуття знань стає осмисленим і,
звичайно, результативнішим. На початку вивчення кожної
теми обов’язково повідомляю учням кількість уроків, відведених на її вивчення,
цілі, завдання опрацювання теми, дату
контрольної роботи.
Етап
цілевизначення є обов’язковим на кожному уроці. Так само, як і етапи мотивації, рефлексії й оцінювання.
Мотивація має «зробити виучуваний матеріал особистісно значущим для
учня»(А.Фасоля). На цьому етапі використовую
прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування,
інтерес до змісту знань та процесу їх отримання.
Майже до кожного уроку готую картки із визначенням
завдань та плану уроку. Це дає можливість звернутися до них у разі потреби
протягом уроку. Також на цих картках учні можуть записати свої очікування від
уроку. Таким чином, кожен учень має зовнішню (сформульовану вчителем) і
внутрішню (визначену самостійно) мотивацію. Ці картки є необхідними і під час
рефлексії та підбиття підсумків уроку. На них діти записують свої враження,
аналізують свою роботу, оцінюють її.
Урок
традиційно починаю зі з’ясування емоційної
готовності учнів до
уроку, з позитивної установки на
роботу, це сприятиме
зацікавленості в результаті. Для цього
використовую такі прийоми :
-
графічне або кольорове зображення
настрою;
-
обмін компліментами;
-
побажання удачі,
успіхів тощо.
Намагаюсь дібрати
вдалий девіз до кожного уроку.
Під час рефлексії «учні обговорюють хід роботи,
аналізують здобуті результати, труднощі й шляхи їх подолання, досягнення
намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої
відчуття, порівнюють їх з відчуттями й міркуваннями однокласників».
При
проведенні оцінювання використовую такі форми роботи, як
самооцінка, взаємооцінка (в парах і групах), порівняння самооцінки й оцінки,
виставленої вчителем та однокласниками.
ФОРМИ, МЕТОДИ І ПРИЙОМИ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
В умовах особистісно орієнтованого навчання учень є
суб’єктом навчання, а вчитель є не лише носієм певних знань, а й помічником
становлення школяра як особистості. Тому, говорячи про уроки мови та
літератури, можна сказати, що їх мета полягає у відкритті неповторного
«Я» кожної дитини, створення умов для її самореалізації. Успішному розв’язанню
цих завдань сприяють, на мою думку,
нетрадиційні форми навчальної діяльності, інтерактивні технології навчання. Наприклад,
на уроках літератури використовую такі інтерактивні
вправи: «діалог», «синтез думок», «кола Вена», «спільний проект», «коло ідей»,
«асоціативний кущ», «сенкан», «кубування», «мікрофон».
Використовую
роботу в групах та роботу парах, яка
є однією з форм роботи в малих группах і
підходить для класів з малою наповнюваністю.
Широко використовую на своїх уроках лінгвістичні ігри:
кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка,
лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина»,
«Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування»,
«Найрозумніший», «Мовна дуель», «Словниковий м’яч», «Останнє слово – за тобою»,
«Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», біржа, вечір, вітальня, доміно, «жива»газета,
тренінги, книгарня, ярмарок, лото, марафон, усний журнал, захист проекту,
фестиваль тощо.
Багато працюю над виробленням в учнів навичок культури
спілкування, адже це теж одна з ознак загальнокультурної компетентності. Часто
використовую вправи на редагування.
Проводжу також нетрадиційні уроки: мовний турнір,
брейн-ринг, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, урок-дослідження,
які зацікавлюють учнів і підвищують
рівень творчої діяльності при вивченні рідної мови та літератури, спонукають до
використання суб’єктного досвіду.
Особистісне сприйняття навчального матеріалу
забезпечується участю в роботі всіх учнів. Я широко залучаю до проведення
уроків учнів-асистентів, які готують повідомлення історичного, біографічного,
літературознавчого характеру, підбирають ілюстративний матеріал, коментують
його.
За висновками науковців, у школярів підліткового віку
відбувається найбільш інтенсивний процес присвоєння культурних цінностей,
їхнього соціокультурного самовизначення, що створює сприятливе підґрунтя для
формування в них загальнокультурної компетентності. Багатьма вченими (Е. Абрамян, Л. Богачева, Б. Лихачов, В.Сухомлинський та інші)
установлено, що на емоційно-ціннісну сферу особистості позитивно впливає
національні культурні традиції, які забезпечують спадкоємність культури; виступають
каналом збереження та передачі інформації та цінностей між різними поколіннями.
Тому я намагаюсь на кожному уроці
збагачувати кругозір учнів знаннями про культурні традиції українців,
виховувати ціннісне ставлення до них. На уроках української мови систематично
використовую тексти українознавчого змісту, прислів’я, приказки, фразеологізми.
Даю дітям завдання конструктивно-творчого характеру:
ввести фразеологізми чи приказки в речення,
побудувати за прислів’ям твір, діалог тощо.
Формуючи загальнокультурну
компетентність учнів, намагаюся перевести отримані учнями знання в площину
особистого досвіду, зробити зміст виучуваного твору особистісно значущим.
Наприклад, під час вивчення твору І.Липи «Близнята
спонукаю учнів до міркувань про долю, призначення кожного на цій землі, вибір
людиною своєї життєвої позиції. Таким чином учні проектують порушені у творі
проблеми на сучасне життя, зіставляючи літературних героїв із собою. На цьому
етапі доцільно провести дискусію «Що необхідно людині для щастя». Привчаю дітей
правильно будувати висловлювання, послуговуючись методом «Прес».
ВИПЕРЕДЖАЛЬНІ ДОМАШНІ
ЗАВДАННЯ
Мої стосунки з
учнями ґрунтуються на педагогіці співробітництва, тому заохочую дітей до
постійного співавторства при творенні уроку. Цьому добре сприяють випереджальні
домашні завдання. Метою застосування випереджальних завдань є стимулювання
учнів до самостійної роботи, формування у них позитивної мотивації до навчання,
готовності до самоосвіти, прийомів розумової діяльності. Пропоную дітям обирати
домашнє завдання з-поміж варіантів або самостійно. Тоді на уроці вивільняється
час для роботи над навчальним матеріалом, який уже частково засвоєний дітьми.
Випереджальними завданнями є читання текстів, додаткової
та художньої літератури; спостереження за явищами природи та суспільного життя,
практичною та дослідницькою роботою; складання власних завдань, пошук
навчального матеріалу.
Перед виконанням випереджальних завдань учні отримують
допомогу від учителя у формі інструктажу, планів, пам'яток, карток - підказок
тощо. Завершують виконання випереджальних науково-пошукових самостійних завдань
контроль, аналіз та оцінювання виконаних робіт, повідомлень, вправ, творів,
малюнків, доповідей, рефератів.
ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОКУЛЬТУРНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ
НА УРОКАХ ЛІТЕРАТУРИ
Вважаю, що
формуванню загальнокультурної компетентності якнайкраще сприяє світ художньої
літератури. У літературних творах діти часто знаходять власні життєві ідеали,
вважливі для них ідеї. Мистецтво слова значною мірою формує їхній світогляд.
Адже література є своєрідним компасом для людини, яка цінує досвід інших, дає
відповіді на багато запитань, допомагає не збитися зі шляху праведного. Не дарма ж бо художню
літературу називають людинознавством.
На мій погляд,
головне на уроках літератури – навчити школярів глибоко особистісно сприймати
художній твір. А для цього потрібно створити оптимальні умови для активізації
творчої діяльності учнів у процесі роботи з
художнім текстом. Особистісно орієнтовані технології націлюють читача на
"ретельне прочитання", на пошук смислів у тексті (замість того, щоб
засвоювати готову інформацію), на дослідницьку і співтворчу позицію щодо
прочитаного, на самостійний пошук способів поєднання тексту та
історико-культурного контексту.
Читаючи, кожен пізнає себе. Потрібно, щоб урок літератури
став своєрідним майданчиком для самопізнання і самовираження школярів. Учитель
має створити такі умови, за яких читач захотів би докласти додаткових зусиль, а
текст зміг би виявити свої можливості.
Дуже важливо не давати готових істин, а спонукати
мислити, самостійно розв’язувати проблеми. Цьому сприяють запитання проблемного
характеру, які активізують мислення
старшокласників, створюють інтелектуальну атмосферу, дух співтворчості.
Вивчення художнього твору в старших класах намагаюсь вибудовувати
таким чином, щоб школярі не лише засвоювали його ідейне багатство, зростали
духовно, а й глибше пізнавали рідну
мову. Виразне звучання зразків красного
письменства на уроках літератури розкриває школярам художню силу слова,
спонукає замислюватися над його змістом, усвідомлювати його могутність. Пильна
увага до слова у тексті активізує художнє сприймання, а відтак підводить до
розуміння індивідуальної манери письма
митця, його стильових особливостей. Тому під
час аналізу художніх творів учням варто пропонувати завдання, які
поглиблюють розуміння ролі слова, образу.
У старших класах вважаю доречним застосування проектних технологій,
різноманітних дослідницьких методів, бо вони якраз і спрямовані на самостійну
діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують
упродовж певного часу. Учні отримують завдання і самостійно досліджують певне питання, користуючись
рекомендованою літературою.
На кожному уроці працюю
над розвитком творчих здібностей учнів. На уроках мови і літератури діти
складають казки, вірші, оповідання, гуморески, кросворди і ребуси. Наприклад,
вивчаючи у 5 класі літературні казки , я пропоную учням скласти кросворд до
казки «Близнята», написати вірш про героя казки «Цар Плаксій та Лоскотон»,
скласти свою літературну казку, у якій головним героєм був би звір тощо.
Увесь навчальний матеріал, на мою
думку, мусить бути персоналізований (психологізований). Ефективною формою
персоналізації навчального процесу вважаю інсценізації літературних текстів та
рольові ігри. Вони дають змогу поєднувати різні види дитячої творчості,
сприяють повнішому розкриттю індивідуальності учня, збагачують гаму його
почуттів, внутрішній емоційний досвід, В
своїй роботі я використовую інсценізацію як на уроці, так і в позаурочний час. Наприклад,
діалог із Г.Сковородою, створений учнями 9 класу, на
уроці за темою «Значення творчості
Григорія Сковороди»:
-
Григорію Савичу, скажіть, будь ласка, з чого ви черпали натхнення для
творчості?
-
Найбільше мене надихала краса
природи, джерелом мудрості й натхнення була народна творчість.
-
Що Ви найбільше цінували в людях і чого не терпіли?
-
В людях я цінував високу моральність, правдивість,
гуманність, справжню любов, безкорисливу дружбу, повагу та вдячність дітей до
батьків. Чого не терпів, я висміяв у байках: розумову обмеженість, чванство,
самодурство, паразитизм.
-
Григорію Савичу, чи вважаєте Ви себе щасливою людиною?
-
Так, я жив у гармонії з собою, мої доля й творчість нероздільні, жодного
разу я не зрадив своїм ідеалам, тому моєю
епітафією стали слова: «Мир ловил меня, но не поймал». Я щасливий.
-
Дякую, вельмишановний добродію Григорію Савичу, за те, що Ви промовили
із сивої давнини своє слово для нас, ваших
нащадків з XXI століття.
З поняттям загальнокультурної компетентності тісно
пов’язане поняття «культури особистості». Цим поняттям часто позначають рівень
вихованості та освіченості людини, рівень оволодіння тією чи іншою сферою
знання або діяльності. Поняття культури фіксує якості людини, спосіб її
поведінки, ставлення до інших людей, до діяльності і визначається глибиною,
широтою та мірою освоєння й засвоєння нею загальнолюдських надбань матеріальної
і духовної культури, перетворенням їх на свій внутрішній духовний світ та
вмінням застосовувати в процесі життєдіяльності і спілкування з іншими людьми.
Важливо, гадаю,
навчити дітей читати книжку так, щоб після її прочитання, вони хоч трохи
подобрішали, стали чеснішими, чутливішими до навколишнього світу. Наприклад,
вивчаючи у 5 класі твір Г. Тютюнника
«Дивак», намагаюся за допомогою художнього слова розкрити красу та багатство
довколишнього світу, рідної землі, формувати в учнів активну життєву позицію,
уміння користуватися таким джерелом інформації, як обмін думками з однолітками.
На прикладі головного героя твору Олеся намагаюся формувати бажання творити
добро, бути чуйними, милосердними, безкорисливими, поважати неповторне людське
«Я».
Важливого значення надаю атмосфері кожного уроку. Вважаю, що гуманні
стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають утверджувати людську гідність
кожного учня, здібного і нездібного, відвертати страх перед покаранням,
залежність від настрою вчителя. Якщо на уроці створюються такі стосунки, діти
не бояться висловити свою позицію, яка може не збігатися з думкою більшості й
навіть вчителя, реалізують своє право бути мислячою особистістю.
РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ
ДОСВІДУ
Досвід з формування
загальнокультурної компетентності в умовах особистісно зорієнтованого навчання
української мови і літератури, на мою думку, є результативним, тому що мої учні стали більше цікавитися мовою і
літературою, активно допомагають мені у підготовці до уроків: пишуть вірші,
складають схеми, таблиці, кросворди, готують роздатковий матеріал, із
задоволенням беруть участь у районних олімпіадах та конкурсах, здобувають
призові місця. У 2012 році учениця 9 класу Тимощук А. стала переможцем
районного етапу конкурсу читців-декламаторів «Живи, Кобзарю, в пам’яті
людській. У 2014 році учениця 7 класу Кирилович Катерина перемогла у цьому ж конкурсі.
Учень 8 класу Щерба Віталій посів ІІІ місце у конкурсі «Поліські пересмішники».
РОЛЬ
ПОЗАКЛАСНОЇ РОБОТИ У РЕАЛІЗАЦІЇ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ
ПРОБЛЕМНОЇ ТЕМИ
Важливою у процесі формування загальнокультурної особистості є позакласна
робота. Залучаючи до
участі в позакласній роботі всіх своїх учнів, я насамперед прагну допомогти їм
знайти шлях до істини, до пізнання самого себе. Цьому сприяють проведення
тижнів української мови та літератури, української писемності, участь у
шкільних та районних конкурсах читців, години народознавства: «Домашні
обереги», «На батьківському порозі», «Козацька слава», «Рідна
мати моя», «Бережи честь змолоду», година спілкування «Людина
починається з добра».
З метою виховання громадянської свідомості, життєвих
компетентностей учнів, я використовую заняття гуртка «Поліські джерела».
Застосовую різні форми і методи роботи: розповіді, бесіди, повідомлення
гуртківців. Організовую і проводжу свята, виставки, ігри, конкурси малюнків до
вивчених літературних творів, разом з учнями оформлюю альбоми з їхніми творчими
роботами. Так, наприклад, гуртківцями були проведені свята: «Цвіти і сяй, моя
державна», «Кращої, ніж рідна, мови не буває», «Мово моя материнська», зустріч
з поетами-земляками «Звучи, рідне слово». Разом з гуртківцями організовуємо
рейди «Скриня моєї бабусі», «Скарби старої комори». Результатом цих «пошукових
операцій» стало влаштування народознавчого куточка, в якому зайняли почесне
місце зібрані нами старовинні речі домашнього вжитку, рушники, одяг, ткацький
верстат. Зібрані дітьми пісні увійшли до альманаху «Пісні рідного села».
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Моя робота як учителя не
вичерпується навчанням і вихованням учнів, займаюсь також і науково-методичною
роботою. Керую шкільним методичним об’єднанням учителів гуманітарно-суспільних
дисциплін, школою молодого вчителя суспільно-гуманітарних дисциплін району, є
членом районної творчої групи вчителів української
мови і літератури. У 2011 році була
нагороджена Грамотою відділу освіти Рокитнівської райдержадміністрації
за сумлінну працю та високу результативність у роботі, у 2012 році грамотою
управління освіти і науки обласної державної адміністрації. Видала методичні
розробки «Інноваційні технології формування національної свідомості учнів на
уроках української мови і літератури», «Інтерактивні технології формування
самоосвітньої компетентності учнів». Взяла участь у районному конкурсі-огляді
навчальних кабінетів у 2011 році і отримала Диплом І ступеня.
На мою думку, особистістю людина стає поступово, на її
формування впливає багато чинників. Серед них провідне місце належить рідній
мові і літературі, тому що саме вони найглибше пронизують свідомість і
підсвідомість людини, доносять інформацію про навколишній світ. Надзвичайно
важливим є те, що літературна та мовна освіта має прищеплювати школярам художній
смак, формувати вміння цінувати українське слово, використовувати його, уміння
розрізняти високоякісний і низькопробний художній твір різних видів мистецтва,
поціновувати класичну і сучасну літературу, переживати важливі для духовного
становлення особистості естетичні емоції.
